Фільм як текст і практика тіла
{сторінка з трітменту, 2021}
Я багато думаю про перформативну природу мови і текстів. Думки, емоції, пам’ять фізично розвиваються в нашому тілі. Після цього нам потрібно якось передати їх зовнішньому світу. А що як ми, перш ніж це зробити, ще трохи залишались би з цією тілесністю думок та емоцій? Проживали їх через власне тіло? Для мене створення текстів – це як ритуал, святкова тілесна практика, танець. Я приймаю душ, краплі води потрапляють на голову, плечі й спину, а я в цей час обдумую текст. Я йду нічним містом. Вітер дує мені в обличчя, а я думаю про текст. Пізніше я намагаюся втілити ці тексти в слова, які можу вимовити або написати. Ці слова, вимовлені чи написані, разом зі словами інших героїнь, створюють тіло фільму.
Цей фільм сам по собі є текстом – практикою тіла.