PITCH_UNDERWATER_DERGKINO

пітч 2021

Синопсис
 
АнтіГонна народилась у Вінниці в родині бізнесмена. Це були дев’яності, тож бізнес батька був досить крихкою справою. Коли в нього почались проблеми з криміналітетом і бізнес таки відібрали, постраждала вся родина. Батькові довелося «зникнути», мати залишилась із двома дітьми без жодного доходу. АнтіГонна ж, якій тоді було лише тринадцять, уповні відчула, що таке «світ серйозних чоловіків». За борги батька її зґвалтували в нього на очах. Із цього починалось «доросле» життя дівчини, майбутньої авторки відеосерії «порно-жахів».
 
Десь у той самий час у Донецьку над підлітком Машею намагались проводити ритуали екзорцизму її батьки – бо дізнались, що вона бісексуальна. Рідні переконували Машу в тому, що вона «хвора», «не така», «недостойна», тому потребує допомоги священників. Через тиск середовища, в якому багато років перебувала Маша, вона таки стала потребувати допомоги, але не церкви, як вважали її батьки, а психотерапевта. У Маші діагностували біполярний розлад особистості. Аби вижити, їй потрібно було навчитися приймати себе. Таким був початок її самостійної подорожі, яка триває й досі.
 
У Запоріжжі в той час уже закінчила школу інша героїня фільму – Ксенія. У Ксенії було багато жаги до життя та багато сподівань на своє майбутнє. Позаду лишилось життя з алкозалежним батьком, який тероризував усю родину, попереду – самостійність і мрії про власну люблячу сім’ю. На шляху до цієї мрії Ксенія зустріла чимало опору, адже її розуміння сім’ї значно відрізняється від того, як її бачить більшість (Валя предлагает заменить на другое, чтоб не обобщать). Ксенія не має чоловіка та статків, є «ексцентричною» художницею вільних поглядів, яка удочерила двох дітей. Безпечний простір для них і себе Ксенія створила всупереч стереотипам, неприйняттю й подекуди цькуванню з боку соціальних служб та інших інституцій. Сьогодні Ксенія намагається залишатись на плаву попри емоційне та фізичне виснаження та захистити те, що створювала роками.
 
Усі три героїні були й залишаються «чужорідними елементами» у своєму середовищі, яке не приймає, виштовхує їх. Утім, вони не лише вистояли, а й мають що сказати з цього приводу. Їхнє мистецтво – це запрошення до діалогу про те, що таке невидиме насильство, чому ним пронизане наше суспільство, і які альтернативи цьому можливі. У фільмі «На глибині» ми не лише познайомимось із цим мистецтвом, а й побачимо, як історії трьох сильних жінок переплелись, і до чого їх привели їхні життєві вибори.
 
У цих описах усе ще немає жодного слова про мене. Хто пише? Хто так чує і переповідає ці історії? Хто хоче зняти про це фільм?
 
Я – Оксана Казьміна. Я росла в досить дивних обставинах у великій і часто дисфункційній родині, у якій було місце емоційному та фізичному насильству, харасменту з боку підстаркуватого родича, смерті, страху й почуттю ізольованості, які зараз виливаються в асоціальну поведінку, панічні атаки, часту неспроможність комунікувати з близькими, зневіру в собі й знецінювання власної роботи.
 
Із цього місця я бачу історії інших учасниць і переповідаю їх. Розповідаючи, відчуваю, як це місце розширюється, міняється, як стають видимими його затінені лакуни. Темрява в моєму місці жива та вагома.

клік
тап
фінплан {оптимістичний}, осінь 2021
коментарі експертів держкіно, 2019, 2021